Бій під Крутами 29 січня 1918 року став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність. Завдяки цьому бою вдалося на чотири дні затримали більшовицькі війська на шляху до Києва. Це дало змогу укласти Брестський мирний договір між урядом Української Народної Республіки й державами Четверного союзу, що означав визнання самостійної УНР суб’єктом міжнародних відносин.
неділя, 29 січня 2023 р.
29 січня- День пам'яті Крут
27 січня - День вшанування жертв Голокосту
Щорічно, у світі 27 січня, вшановують жертв Голокосту. Ця страшна трагедія є відкритою раною на тлі подій Другої світової війни. Люди єврейської національності зазнали переслідування і жорстокого насильства зі сторони фашистського режиму який був встановлений в окупованих Німеччиною країнах Центрально-Східної Європи.
Нині, приклади насильницьких дій ми спостерігаємо зі сторони путінської росії. Російські війська бомбардують мирні міста і села України. Вони повністю повторюють приклад гітлерівської Німеччини. Отже: на сьогодні світ має новий прояв Голокосту відносно українського населення.
четвер, 26 січня 2023 р.
Переможець ІІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з правознавства
За підсумками результатів ІІІ Всеукраїнського етапу учнівської олімпіади з правознавства ІІ місце посів учень 11-Б класу Прудкий Богдан ( вчитель Рубанович Л.О.) Вітаємо учня і наставника.
четвер, 19 січня 2023 р.
22- січня День Соборності України
Щороку 22 січня Україна відмічає День Злуки. Важливо, що Акт Злуки на Софійському майдані зачитав наш земляк, член Директорії УНР Федір Швець.
22 січня відзначатимемо День Соборності та 105 річницю проголошення незалежності Української Народної Республіки: інформаційні матеріали
22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагомістю події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель.
105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність і боролася за право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цей факт руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Української держави не існувало, її вигадали більшовики.
А проголошення соборності УНР і ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки) 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання в одній державі українських земель, які до цього були розділені кордонами тогочасних імперій.
На початку ХХ століття після падіння імперій українці об’єдналися у власній державі. Сьогодні, через трохи більше століття після проголошення Акта Злуки, ми обʼєднані у відстоюванні своєї незалежності і держави. А після перемоги над російським агресором Україна відновить і свою соборність.
Термін «соборність» має кілька значень. Це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією на суцільній території. І духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Соборність – це також територіальна цілісність держави. Тому звільнення від російського окупанта українських земель є нашою спільною метою.
Соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.
Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії.
Тематичний ролик до Дня Соборності «Разом з власної волі з 1919 року». Завантажити для показу або трансляції
Сьогодні соборність для України означає деокупацію всіх територій, захоплених ворогом, відновлення єдності з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.
Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього. Коли ми, люди з різних регіонів країни, разом працюємо, створюємо знакове й важливе, боремося з окупантами.
Радянська та російська пропаганди завжди нав’язували переконання, що українці діляться на «східняків» і «западенців». Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає своє майбутнє. Ця пропаганда зазнала краху.
Українська незалежність понад 100 років тому зазнала поразки від більшовиків, зокрема, через використанням ними методів гібридної війни: невизнання своїх військ на території УНР, створення маріонеткових псевдореспублік, підтримку антиукраїнських рухів. Але також – через періодичний брак згуртованості в діях, попри спільне бажання українців жити в обʼєднаній державі. Сьогодні Російська Федерація знову прагне знищити українську державність і окупувати нашу землю. Тож так важливо залишатися монолітними в боротьбі проти ворога.
Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність держави буде цілковито відновлена тільки після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.
Цьогорічна кампанія до Дня Соборності України проходить під гаслом «Україна соборна. Разом до Перемоги!».
Детальнішу історичну довідку читайте в інформаційних матеріалах за посиланням. Матеріали також містять посилання на тематичні банери, публікації, виставки, ігри.
Переможці ІІІ етапу Всеукраїнської предметної олімпіади з історії
За підсумками ІІІ етапу ( обласного) Всеукраїнської олімпіади з історії ІІ місце посіли :
Матірна Поліна - 10-А клас ( вчитель Шрамко Л.С.)- з кількістю балів 39 з 50
Заболотна Софія - 11-Б клас (вчитель Рубанович Л.О.) - з кількістю балів 35 з 51
четвер, 29 грудня 2022 р.
Предметні олімпіади з історії і правознавства
Підведено підсумки ІІ етапу учнівських предметних олімпіад з історії і основ правознавства серед учнів Кам'янської територіальної громади. Переможцями стали :
Прудкий Б. і Заболотна С - 11-Б клас ( вчитель: Рубанович Л.О.)
Пограничний Д і Семирог А - 11-В клас ( вчитель Шрамко Л.С.)
Матірна П (інтернет-олімпіада) і Нерубай В - 10-А клас ( вчитель Шрамко Л.С.)
Фесенко А.- 8-А ( вчитель Поліщук М.В.)
Кузява А. і Ратушний М.- 8-В ( вчитель Шрамко Л.С.)
середа, 23 листопада 2022 р.
Матеріали з відзначення 90-роковин Голодомору 1932-33 років в Україні
Голодомо́р 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду[2].
Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР[5], відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону[12]. Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство[13][14], причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР знало про факти загибелі людей від голоду[15][16].
Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати[17][18].
У 1930 році генсек ЦК ВКП(б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні того року було прийнято Закон про хлібозаготівлі, згідно з яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Тим часом, внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи, адже довгострокових позик йому ніхто не давав, вимагаючи визнати за собою борги Російської імперії. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, і породило масову неконтрольовану урбанізацію. Для боротьби із цим явищем у грудні 1932 року в СРСР було запроваджено внутрішні паспорти.
На тлі цього продовольче становище українських сіл ставало дедалі важчим. У результаті хлібозаготівель з урожаю 1931 року, що затяглися до весни 1932, в певних сільських районах Української СРР почався голод, унаслідок якого загинуло близько 150 тисяч селян. Він тривав до того часу, поки визрів урожай 1932 року.7 серпня 1932 року з'явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п'ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п'ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.
За кілька днів до того, 4 серпня 1932 року, Й. Сталін, у листі до Л. Кагановича, повідомляв про повернення проєкту декрету щодо охорони суспільного майна з правками та додатками, надавав вказівку видати його якомога швидше. У пункті третьому запропоновано ОДПУ залучати озброєних осіб для охорони залізничних вантажів (ешелони із зерном) та надавати їм право розстрілювати на місці осіб, які посягнули на розкрадання залізничних вантажів.
11 серпня 1932 року Сталін у листі до Кагановича вимагав направити спеціального листа ЦК ВКП(б) до партійних і судово-каральних органів про застосування закону щодо охорони громадської власності та боротьбу проти спекулянтів. Підкреслював, що «найголовніше зараз — Україна», оскільки справи в Українській СРР дуже погані. Повідомлялося, що в двох областях Української СРР близько 50 райкомів висловилися проти плану хлібозаготівель, визнавши його нереальним. Висловив звинувачення на адресу українських керівників (генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора, В. Чубаря та голови ДПУ УСРР С. Реденса), а також побоювання втратити Українську СРР через підривну діяльність агентури Ю. Пілсудського та наявність свідомих і несвідомих петлюрівців, а також прямих агентів Пілсудського в ЦК КП(б)У. Пропонував вжити рішучих заходів для виправлення господарської і політичної ситуації в Українській СРР: зняти з посади генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора та поставити на його місце Л. Кагановича; висунути на посаду голови українського ДПУ В. Балицького, пересунувши С. Реденса на посаду заступника; замінити В. Чубаря іншим керівником, наприклад Г. Гриньком; перетворити Українську СРР в найкоротший строк на фортецю СРСР «і грошей на це не шкодувати»[29].
Підписатися на:
Дописи (Atom)