Підведено підсумки ІІ етапу учнівських предметних олімпіад з історії і основ правознавства серед учнів Кам'янської територіальної громади. Переможцями стали :
Прудкий Б. і Заболотна С - 11-Б клас ( вчитель: Рубанович Л.О.)
Пограничний Д і Семирог А - 11-В клас ( вчитель Шрамко Л.С.)
Матірна П (інтернет-олімпіада) і Нерубай В - 10-А клас ( вчитель Шрамко Л.С.)
Фесенко А.- 8-А ( вчитель Поліщук М.В.)
Кузява А. і Ратушний М.- 8-В ( вчитель Шрамко Л.С.)
Голодомо́р 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду[2].
Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР[5], відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону[12]. Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство[13][14], причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР знало про факти загибелі людей від голоду[15][16].
Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати[17][18].
У 1930 році генсек ЦК ВКП(б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні того року було прийнято Закон про хлібозаготівлі, згідно з яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Тим часом, внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи, адже довгострокових позик йому ніхто не давав, вимагаючи визнати за собою борги Російської імперії. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, і породило масову неконтрольовану урбанізацію. Для боротьби із цим явищем у грудні 1932 року в СРСР було запроваджено внутрішні паспорти.
На тлі цього продовольче становище українських сіл ставало дедалі важчим. У результаті хлібозаготівель з урожаю 1931 року, що затяглися до весни 1932, в певних сільських районах Української СРР почався голод, унаслідок якого загинуло близько 150 тисяч селян. Він тривав до того часу, поки визрів урожай 1932 року.7 серпня 1932 року з'явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п'ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п'ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.
За кілька днів до того, 4 серпня 1932 року, Й. Сталін, у листі до Л. Кагановича, повідомляв про повернення проєкту декрету щодо охорони суспільного майна з правками та додатками, надавав вказівку видати його якомога швидше. У пункті третьому запропоновано ОДПУ залучати озброєних осіб для охорони залізничних вантажів (ешелони із зерном) та надавати їм право розстрілювати на місці осіб, які посягнули на розкрадання залізничних вантажів.
11 серпня 1932 року Сталін у листі до Кагановича вимагав направити спеціального листа ЦК ВКП(б) до партійних і судово-каральних органів про застосування закону щодо охорони громадської власності та боротьбу проти спекулянтів. Підкреслював, що «найголовніше зараз — Україна», оскільки справи в Українській СРР дуже погані. Повідомлялося, що в двох областях Української СРР близько 50 райкомів висловилися проти плану хлібозаготівель, визнавши його нереальним. Висловив звинувачення на адресу українських керівників (генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора, В. Чубаря та голови ДПУ УСРР С. Реденса), а також побоювання втратити Українську СРР через підривну діяльність агентури Ю. Пілсудського та наявність свідомих і несвідомих петлюрівців, а також прямих агентів Пілсудського в ЦК КП(б)У. Пропонував вжити рішучих заходів для виправлення господарської і політичної ситуації в Українській СРР: зняти з посади генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора та поставити на його місце Л. Кагановича; висунути на посаду голови українського ДПУ В. Балицького, пересунувши С. Реденса на посаду заступника; замінити В. Чубаря іншим керівником, наприклад Г. Гриньком; перетворити Українську СРР в найкоротший строк на фортецю СРСР «і грошей на це не шкодувати»[29].
Пропоную класним керівникам скористатися матеріалами для проведення виховних заходів з вшанування пам'яті Героїв Небесної Сотні до Дня Свободи і Гідності.
21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи – одне зі знакових офіційних свят, встановлене на честь двох революції, які відбулися в Україні у 2004 та 2013 роках. Цього дня українці вшановують пам’ять про людей, які під час Революції Гідності та Помаранчевої революції стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору.
До Дня гідності та свободи України Суспільне розібралося, з чого все почалося, чому спочатку існувало інше свято та за що боролися українці на Майдані.
День гідності та свободи почали відзначати з 2014 року – в річницю початку Євромайдану. Свято з'явилось після відповідного указу п'ятого президента Петра Порошенка і було встановлене "з метою утвердження в Україні ідеалів свободи та демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору".
Утім все почалося ще з Помаранчевої революції 2004 року. Наступного року після неї, 22 листопада 2005-го, третій президент Віктор Ющенко заснував День свободи. Його відзначали до 2011 року, поки воно не було скасоване експрезидентом Віктором Януковичем. Він також скасував указ другого президента Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року "Про День соборності". Тоді за указом Януковича було засноване так зване свято День соборності та свободи, яке відзначалося 22 січня. Воно виникло внаслідок зміни дати відзначення Дня Свободи з 22 листопада на 22 січня — дату святкування Дня соборності.
Історично склалося, що українці виходили на акції протесту саме у двадцятих числах листопада. Крім цього, Помаранчева революція та Революція гідності починалися з невдоволення діями Віктора Януковича. Так, у 2004 році українці вимагали повторних виборів, а у 2013-му – підтримати євроінтеграцію.
Більше того, перші масові виступи проти експрезидента Віктора Януковича відбулися й в листопаді 2010-го. Тоді тисячі людей зібралися на Податковий майдан проти ухвалення Радою проєкт Податкового кодексу. Масові мітинги почалися 16 листопада, але найбільшого масштабу набрали саме 22 листопада, до річниці Помаранчевої революції.
21 листопада 2004 року відбувся другий тур голосування на виборах президента. Участь у ньому брали чинний прем'єр-міністр Віктор Янукович і кандидат від об’єднаної опозиції Віктор Ющенко. Вночі 22 листопада Центральна виборча комісія повідомила, що після підрахунку бюлетенів лідирує Янукович. Ці дані відрізнялися від екзитполів, які відразу після закінчення голосування назвали переможцем Ющенка.
Тоді Ющенко у ЦВК заявив, що не довіряє підрахункам Центрвиборчкому і закликав своїх прихильників вийти на Майдан Незалежності, щоб захистити підсумки голосування. Водночас президент Росії Володимир Путін першим привітав Януковича з перемогою.
Після цього у Києві та інших містах і обласних центрах відбулися мітинги на підтримку Ющенка. 23 листопада на Майдані зібралося кілька сотень тисяч протестувальників. Згодом ці масові протести призвели до скасування підсумків другого туру і перемоги Ющенка на президентських виборах.
21 листопада 2013 року уряд Миколи Азарова виступив із заявою про відмову від підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. Причиною такого рішення назвали нібито невраховані наслідки від санкцій з боку Росії. Ввечері цього ж дня розпочалися перші акції протестів. Спочатку українці організувалися на протест через соціальні мережі в Києві.
"Добре, давайте серйозно. От хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан? Лайки не рахуються. Лише коментарі під цим постом зі словами "Я готовий". Як тільки набереться більше тисячі, будемо організовуватися".
Такий допис опублікував на своїй сторінці у Facebook тодішній журналіст, пізніше нардеп, а нині заступник голови "Укроборонпрому" Мустафа Найєм. Перша акція протесту розпочалася близько 22:00. Учасників мітингу нараховувалось близько півтори тисячі. Цього ж дня небайдужі вийшли на Євромайдани також у Львові, Донецьку, Харкові, Ужгороді, Луцьку та інших містах.
З другої половини 22 листопада кількість людей на мітингу стала зростати і вже до 24 листопада на Майдані зібралося близько ста тисяч протестувальників.
У ніч з 29 на 30 листопада силовики розігнали активістів, які зібралися на Майдані Незалежності. Влада пояснила це бажанням розчистити місце для новорічної ялинки. Застосування сили до мітингувальників спричинило ще більшу хвилю протестів – з проєвропейських вони перетворилися на антиурядові.
Після трьох місяців мітингів і жорстоких боїв у центрі Києва з понад сотнею вбитих та тисячами поранених за кілька днів, у ніч на 22 лютого 2014 року тодішній президент Янукович втік з України. А після цього розпочалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася анексією Криму та окупацією окремих територій Донецької й Луганської областей.
Попри те, що День гідності та свободи має статус державного свята, він не є офіційним вихідним. У цей день до пам’ятників загиблим учасникам Революції Гідності приносять квіти у пам’ять про Небесну сотню.
День пам'яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з указом експрезидента Петра Порошенка. У цей день загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста учасників Революції Гідності.
https://www.youtube.com/watch?v=LaPlipDw_PY
План проведення заходів з відзначення Дня Свободи та
Гідності
|
П/Н |
Дата Проведення заходу |
Назва заходу |
Вчитель |
Примітка |
|
1 |
17.11.22 |
Урок історичної
пам’яті у 5-В, 10-А,
6-Б,8-В. На тему « Вони
відстояли нашу честь і гідність на Майдані» |
Шрамко Л.С. |
|
|
2. |
17.11.22 |
6-А клас
Екскурсія в історичному музеї школи «Герої нашого краю в боротьбі за свободу
України» |
Поліщук М.В |
|
|
3. |
18.11.22 |
Урок історичної
пам’яті у 5-А, На тему «
Вони відстояли нашу честь і гідність на Майдані» |
Шрамко Л.С |
|
|
4. |
18.11.22 |
8-А клас Виховна година «21 листопада – День Гідності і Свободи» |
Поліщук М.В. |
|
|
5. |
18.11.22 |
5-Б клас
Екскурсія в історичному музеї школи «Герої нашого краю в боротьбі за свободу
України» |
Поліщук М.В. |
|
|
6 |
18.11.22 |
Виховна година у
6-Б класі на тему « Майдан-
кривава рана нашої історії» |
Шрамко Л.С |
|
|
7. |
21.11.22 |
Покладання
квітів до пам’ятника Героїв Небесної Сотні |
Шрамко Л.С. Поліщук М.В. Рубанович Л.О. |
|
|
8. |
21.11.22 |
Онлайн-екскурсія
до історичного музею міста на тему « Буремні дні київського майдану» для
учнів 9-Б і 9-Г класів |
Мушта О.А. Щекань М.С. Шрамко Л.С. Поліщук М.В. |
|
|
9 |
21.11.22 |
11-А клас онлайн
інформаційний вісник «21 листопада –
День Гідності і Свободи. Як це було?» |
Поліщук М.В. |
|
|
10. |
21.11.22 |
Урок мужності у
11-В класі на тему « Від барикад майдану до окопів на полі бою» відеозустріч
з нашими випускниками |
Шрамко Л.С. |
|
|
11. |
22.11.22 |
Відеоуроки для
учнів 10-Б і 10-В класів на тему « Вистояли на Майдані- переможемо у війні» |
Рибалка М.Д. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
