У 2025-26 н.р. переможцями ІІ етапу науково-дослідницьких робіт відділення філософії і суспільствознавства, секція психологія, стали учні нашого ліцею:
Романчук Аліна- 8-В клас ( наукові керівники: Шрамко Лілія Сергіївна і Холоденко Марина Іванівна) з темою "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ, ЩО МАЮТЬ ПРОЯВИ РОЗЛАДІВ ПОВЕДІНКИ"
Мабуть, немає жодного нашого співвітчизника, який не пам’ятає подій, що відбувалися в Києві та по всій країні в кінці 2013 – на початку 2014 року. Для більшості вони стали справжнім зламом у свідомості, адже ніколи до того в мирній Україні народні протести не мали такої кривавої розв’язки. Перші мітингувальники загинули від куль силовиків ще в січні 2014-го, але найгарячіше протистояння в центрі Києва відбувалося саме 18 – 20 лютого. Тоді від вогнепальної зброї загинуло близько сотні протестувальників. Людей, які віддали своє життя за споконвічну мрію української нації — справедливу, демократичну й розвинуту країну, назвали Небесною Сотнею, а день 20 лютого в пам’ять про них став Днем Героїв Небесної Сотні.
Як виникла ідея відзначати День Героїв Небесної Сотні?
Все почалося в листопаді 2013 року, коли тодішній президент Віктор Янукович попри свої обіцянки відмовився від Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. Ця відмова означала повернення до проросійської політики та обурила більшу частину прогресивних українців.
Молодь України – за євроінтеграцію
З вечора 21 листопада на Майдан Незалежності почали виходити молоді люди з гаслами за євроінтеграцію України. Згодом мітингарів підтримали опозиційні сили. Проте влада на чолі з президентом ніяк не зважала на ці протести, лише стягувала до Києва бійців спецпідрозділів «Беркут» з різних областей України.
Зрозумівши, що протести не вщухають, вночі з 29 на 30 листопада влада вдалася до силового розгону. Приводом стало звільнення площі для того, щоб встановити новорічну ялинку. При цьому, загони «беркутівців» застосували до мітингарів невиправдано жорстокі методи — нещадно били всіх, наздоганяючи навіть за межами Майдану. Багатьом студентам тієї ночі вдалося знайти прихисток лише в Михайлівському соборі.
Жорстоке побиття молодих людей, багато з яких були ще неповнолітніми, обурило суспільство. 1 грудня Майдан Незалежності зайняли люди з вимогою відставки очільників силових структур та справедливого розслідування цієї події. До центру Києва з’їжджалися люди з усієї країни. На Майдані стояли намети, мільйони співгромадян допомагали протестам — жертвували кошти, привозили їжу, ліки, необхідні речі.
Оскільки президент Янукович не зважав на народне обурення, при цьому нікого з силовиків не було покарано за напад на студентів, настрої Майдану змінилися. Люди зрозуміли, що без відставки уряду та позачергових виборів у країні нічого не зміниться. До протестів громадян приєдналися найвідоміші українські громадські та культурні діячі.
В усіх містах країни з’явилися свої «Майдани», на яких українці долучалися до вимог столичних мітингарів. На місцях влада теж вдавалася до переслідувань активістів. Їх звільняли з роботи, заарештовували, били. В цьому владним структурам допомагали наймані групи бандитів, яких прозвали «тітушками».
В ніч на 11 грудня була спроба з боку силовиків розігнати мітингарів, але вона не вдалася. На підмогу зібралося багато киян, таксі безкоштовно підвозили до Майдану всіх охочих.
Щоб режим Януковича зміг втриматися, 16 січня 2014 року в українському парламенті депутати проголосували за «диктаторські закони», які абсолютно унеможливлювали будь-який прояв мирного протесту, скасовували основні людські права та свободи.
Перші жертви
В січні сталися перші людські жертви. 21 січня загинув майданівець Юрій Вербицький, якого викрали з лікувального закладу, де він перебував після поранення. Його тіло зі слідами жорстоких катувань знайшли наступного дня в лісі під Києвом. Вранці 22 січня від трьох прицільних пострілів загинув Сергій Нігоян, якому було лише 20 років. Того ж ранку від пострілу в серце загинув Михайло Жизневський.
Після цих перших жертв на кілька тижнів настало відносне перемир’я, уряд було відправлено у відставку, а парламент мав повернути Конституцію 2004 року, яка надавала йому більше повноважень.
18 лютого, в день голосування, до Верховної Ради рушила колона беззбройних мітингарів. Проте їх зустріли силовики з газовими гранатами та «тітушки». Багато людей було поранено, двоє протестувальників загинуло. Увечері силовики оголосили вимогу, щоб жінки та діти залишили Майдан, і почали наступ за участі великої кількості силовиків та бронетранспортерів. В ході штурму від куль та осколків гранат загинуло близько 20 людей.
Найкривавіший день в історії Революції Гідності
Тільки на ранок 19 лютого завдяки прибулому підкріпленню протестувальникам вдалося відбити напад і втримати Майдан. Наступний день, 20 лютого, став найкривавішим в історії Революції Гідності. Силовики цілком відкрито застосовували вогнепальну зброю, а в мережі з’явилося відео зі снайперами. Було вбито близько 70 осіб.
Пізно ввечері 20 лютого українські парламентарі зібралися та прийняли постанову, якою засудили насильство проти своїх громадян та визнали протизаконними дії силових структур. Всі в країні зрозуміли, що злочинна влада нарешті зазнала поразки. 21 лютого в центрі Києва відбувалося прощання з загиблими, в ніч на 22 лютого колишній президент залишив Київ, а 27 лютого стало відомо, що він перебуває на території Росії. Злякавшись відповідальності, за прикладом Януковича з країни виїхали деякі чиновники та силовики.
18 лютого 2015 року, після тривалої оборони Дебальцевого українські військові залишили місто. Бої за Дебальцевський плацдарм та операція з виведення українських військових стали одними з найдраматичніших і масштабних подій російсько-української війни. Це історія української звитяги та підступності ворога.
Бої в Дебальцевому — одна з ключових подій у протистоянні на Донбасі. Криваві бої за місто стали одним з поворотних етапів російсько-української війни. У них узяли участь тисячі бійців і сотні одиниць техніки й артилерії з обох сторін. Сили АТО протягом дев’яти місяців забезпечували ізоляцію кризового району на сході України та не допускали його поширення на решту території держави.
З травня 2014 року штабом АТО було проведено понад 40 операцій з визволення території Луганської та Донецької областей від незаконних збройних формувань, більшість із яких була успішною, у тому числі визволення міста Дебальцевого у липні 2014 року. Гостра фаза протистояння між українською армією та російсько-терористичними військами тривала майже місяць — з 25 січня по 18 лютого 2015 року і включала як масовані артилерійські обстріли, так і перестрілки на малих відстанях зі стрілецької зброї та навіть танкові битви. Штурм міста відбувався за підтримки кадрових російських військових. У боях брали участь до восьми російських батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів. E район Дебальцевського виступу у лютому 2015 року російські терористичні війська стягнули понад 19 тис. осіб, яким протистояли у секторі С 13 тис. українських військових, з яких безпосередньо в районі Дебальцевого — близько 4700 бійців.
Українські захисники мужньо вели важкі бої з противником. Саме значні втрати, завдані агресору, примусили його відмовитися від подальших наступальних дій. Враховуючи, що підрозділи сил АТО на Дебальцевському напрямку виконали усі визначені завдання, а також обстановку, що склалася, о 13:00 18 лютого 2015 року Верховний Головнокомандувач віддав наказ скоординувати під керівництвом начальника Генштабу операцію із планового організованого виходу українських військ з Дебальцевого.
18 лютого понад 2,5 тисячі українських воїнів залишили плацдарм. І хоча деякі групи виходили ще кілька днів, саме ця дата вважається завершенням боїв за Дебальцеве. Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по річці Луганка. Бойовики намагалися атакувати нові позиції, але без успіху. Загалом активні бої там продовжувалися до 21 лютого. Дебальцевська операція увійшла в історію України та підручники військового мистецтва.
За ведення бойових дій в районі Дебальцевого державними нагородами України нагороджено 379 військовослужбовців зокрема, 136 — посмертно, відзнаками Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ — 450 осіб.
Дебальцевський плацдарм увійшов в новітню історію України як символ самопожертви, мужності та героїзму захисників України. Подвиг українських воїнів назавжди залишиться в наших серцях! Вічна пам’ять загиблим Героям! Слава мужнім захисникам України!
Щороку, у лютому, в Україні відзначають День Державного Герба - одного із головних національних символів України поряд з прапором і гімном. Про історію виникнення цього свята, а також кілька цікавих фактів про український тризуб - розповідаємо в матеріалі.
Раніше ми розповідали, які будуть свята в Україні в лютому 2026.
Коли День Державного Герба України - історія дати
День Державного Герба України щороку відзначається 19 лютого - саме цього дня у 1992 році Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий Державний Герб України.
Державний Герб України - це золотий тризуб на синьому щиті. Сам символ тризуба має давнє історичне коріння - він використовувався князями Київської Русі, а у 1918 році був гербом Української Народної Республіки.
У радянській Україні були інші офіційні державні символи були інші (серп і молот), проте після здобуття незалежності Україна повернула собі свій герб. У 1996 році статус тризуба як державного герба був закріплений у Конституції України.
День Герба в незалежній Україні вперше відзначили в 2018 році.
День українського герба - 7 цікавих фактів про тризуб
Тризуб - не просто зображення. Це символ нашої єдності, свободи, національної ідентичності народу. Він використовується на державних печатках і документах, у військовій геральдиці, на паспортах і національній символіці.
Сім цікавих фактів з історії тризубу:
Тризуб має тисячолітню історію - археологи знаходили його зображення на артефактах, посуді, монетах, надгробках і навіть цеглі, що були датовані Х століттям. Є припущення, що це зображення могло бути свого роду оберегом, магічним знаком роду.
У Х-ХІІ століттях тризуб був знаком правителів Київської Русі з династії Рюриковичів. Його зображали на монетах, печатках, кераміці. Найяскравіше тризуб проявився за правління князя Володимира Великого (980-1015) - у той час цей символ стояв на монетах як державний знак.
Існує понад 40 гіпотез про походження тризуба - наприклад, його трактують як символ тривимірності світу, як зображення сокола, як символ Святої Трійці, а ще підсвічник-трикірій, якір, житній колос, лук зі стрілою та як слово "Воля".
Під час створення символів УНР тризуб переміг у конкурсі серед інших варіантів і став офіційним гербом.
У ХХ столітті радянська влада заборонила тризуб як націоналістичний знак, а за його використання карали.
Український тризуб зображений на італійській військовій символіці (38 гербах), хоча в цьому немає якогось проукраїнського символізму - італійські військові підрозділи додавали тризуб до своїх гербів після Другої світової війни, як знак територій, де вони отримали медалі за доблесть.
Найбільше зображення тризуба знаходиться в Івано-Франківській області - це Остринський тризуб, який вручну виклав на схилі гори з білого каменю колишній воїн УПА на згадку про побратимів. На символ пішло близько двох вантажівок каменю, а його розміри - 19 метрів у висоту та 13 метрів у ширину.
3 січня 2026 року у м. Черкаси проходив ІІ етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії. Наш навчальний заклад представляла учениця 9-А класу Висоцька Олена ( вчитель Полішук М.В.). З результатом можна ознайомитися у таблиці.
Герої Крут — це українські студенти, гімназисти та юнкери, які 29 січня 1918 року героїчно стримали наступ 4-тисячної більшовицької армії під станцією Крути, захищаючи незалежність УНР. Подвиг близько 400-600 молодих воїнів, частина з яких загинула, став символом стійкості, самопожертви та патріотизму.
Коли відбувся бій: 29 січня 1918 року (щороку в цей день в Україні відзначають День пам'яті Героїв Крут).
Де відбувся бій: На залізничній станції Крути, за 130 км на північний схід від Києва.
Хто захищав: Студенти Народного університету, Університету св. Володимира, Кирило-Мефодіївської гімназії, юнкери військової школи
.
Значення подвигу: Молоді українці затримали ворога на кілька днів, що дозволило УНР підписати Берестейський мирний договір та забезпечити міжнародне визнання.
Відомі прізвища (загиблі/розстріляні): Андрій Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григір Пінський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко, Микола Ганкевич, Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Петро Омельченко та інші.
Бій під Крутами — це приклад героїзму, що надихає сучасних захисників України у боротьбі проти агресора.
Соборність —єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави.
Термін «соборність» має кілька значень. Передусім, це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, це й згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Термін «соборність» включає в себе єдність і згуртованість.
Для України соборність — це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності й ідентичності.
Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тож соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації — фундаменту для побудови демократичної держави.
Коли День Соборності України 2026
День Соборності України традиційно відзначається 22 січня. Це свято символізує єдність українських земель і нагадує про вагому історичну подію — проголошення Акта Злуки між Українською Народною Республікою (УНР) та Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР).
У 2025 році цей день відзначатиметься в умовах, що зберігають певні обмеження через безпекову ситуацію в країні, однак українці вкотре виявлять своє прагнення до єднання.
День Соборності — історія свята
Понад 100 років назад дві українські республіки — УНР та ЗУНР стали однією державою: 22 січня 1919 року була проголошена злука УНР та ЗУНР. Таким чином, утворилася суверенна возз’єднана Українська Держава.
Подія відбулася в урочистій атмосфері на Софійському майдані у Києві. В Акті було проголошено про соборність різних частин України: Придніпрянської частини, Буковини, Закарпаття та Галичини. З того часу була створена єдина незалежна УНР, а український народ об’єднався на захист своєї Батьківщини.
За часів радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Зі встановленням радянської влади всі українські свята були витіснені з суспільного дискурсу. Пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР зберігали мешканці заходу України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи йі США. 22 січня там урочисто відзначали свято незалежності та соборності Української держави.
Офіційно це свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42.
«Живий ланцюг Соборності» на мосту Патона у Києві, січень 2022 року
Традиції й символи Дня Соборності
Головна традиція в День Соборності — це живий ланцюг, який українці вибудовують, символізуючи об’єднання українських земель і державну єдність. Історія цієї традиції починається в 1990 році — тоді живий ланцюг простягнувся з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного.
«Живий ланцюг» 1990 року/ Радіо Свобода
Ланцюг починався у Києві на Софійській площі та прямував на Житомир, Рівне, Львів, Тернопіль, Стрий, Івано-Франківськ. Численна кількість українців (за даними в акції взяли участь 3 мільйони людей) об’єдналися в живий ланцюг, ще раз засвідчуючи акт злуки між різними землями країни.
Відтоді живі ланцюги на честь цього свята влаштовують в різних містах України.
Яку пісню вважають символом соборності України
Одним із культурних символів є пісня «За Україну», яка стала виразником ідеї соборності.
Пісня за віршами українського поета Миколи Вороного, що були опубліковані на початку 1917 року. Пісня швидко поширилася серед січових стрільців, вже наприкінці року її співало українське військо не лише на Галичині, а й по всій Україні.
