Відхід українських підрозділів, які утримували так званий Дебальцевський виступ, розпочався в ніч із 17-го на 18 лютого. В результаті операції плацдарм залишили близько двох з половиною тисяч українських силовиків. Ставлення до результатів та причин відходу у безпосередніх учасників та військового командування кардинально протилежні. Якщо начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко називає виведення підрозділів «однією з найуспішніших операцій української армії», то військові, яким довелось прориватися з міста, описуючи ті події, нерідко вживають словосполучення «Дебальцевський котел». Радіо Свобода напередодні річниці операції зібрало свідчення, що проливають світло на найменші подробиці підготовки й втілення виходу, а також дають відповіді на запитання про те, хто і як рятував українських військових у перебігу однієї з наймасштабніших операцій збройного конфлікту на Донбасі.
За версією Генерального штабу ЗСУ, утримуючи Дебальцевський плацдарм до 18 лютого, українські війська зірвали плани бойовиків на масштабний наступ, який передбачав захоплення Артемівська, Краматорська і навіть подальший рух бойовиків у напрямку Харкова. Аби не допустити розширення меж контрольованої бойовиками території, угруповання всередині виступу мусило якомога довше стримувати сили противника, завдаючи їм максимальних втрат, які б ліквідували загрозу наступальних дій. Відтак раніше ніж 18 лютого виводити українські підрозділи з Дебальцевського плацдарму, вважають у Генштабі, було недоречно.
Розглядаючи Дебальцевську операцію, всі експерти розглядають її в тактичному масштабі. Але ж ця операція була стратегічна. Вона вплинула на хід всієї антитерористичної операції. Противник настільки був виснажений, що до цього часу не планує ніяких активних бойових дій. Були заподіяні такі втрати, що не дозволяють вести наступальні дії. Задум його щодо наступу на Артемівськ, Краматорськ, Харків зірваний, розширення контрольованих територій неможливе. І якби ми вивели війська раніше, наслідки були б набагато гіршими. Ніхто не гарантує, що ми контролювали б ту територію, яку зараз контролюємо.
Вихід 2500 українських силовиків із Дебальцевського плацдарму відбувався під прикриттям артилерії та спеціально сформованих груп десантників і спецпризначенців. Групи працювали на двох маршрутах руху підрозділів. Одна з них, що складалась із бійців 95-ї аеромобільної бригади, у ніч із 17-го на 18 лютого зайняла дві панівні висоти в районі селища Нижнє Лозове.
Невдовзі після виходу українських військ із Дебальцевського плацдарму до Адміністрації президента був відправлений лист. Це було звернення, підписане офіцерами, що брали участь в операції. Зокрема, серед підписантів значився командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Сергій Шаптала, який 18 лютого фактично взяв на себе керівництво виводом військ, за що згодом був нагороджений зіркою Героя України, а також представники 40-го, 25-го та 54-го батальйонів.
20 лютого 2015 року Юрій Бірюков повідомив, що під час боїв на Дебальцевському плацдармі з 18 січня по 18 лютого загинули 179 українських військовослужбовців.[7]
20 лютого 2015 року головний редактор сайту Цензор.нет Юрій Бутусов оприлюднив дані щодо оцінки втрат українських силовиків у боях за Дебальцеве в період з 24 січня по 18 лютого 2015 року: 159 загиблих, 118 полонених, 36 зниклих безвісти.[130][131]
Згідно поїменим спискам загиблих кількість убитих оцінюється в 256 солдат.30 Мех. Бригада ЗСУ понесла самі тяжкі втрати(43 убитих). Також ЗСУ понесли втрати в техніці, розміром, як мінімум 180 одиниць. Серед неї велика частина, була ціла, або легко ремонтувалася.
Втрати армії ДНР і ЛНР сладають близько 220—240 убитих і від 500 до 570 поранених.
